Їздити автобусами по волинських селах – справа не для слабодухих. Ніколи не відгадаєш, чи з'явиться маршрутка вчасно, чи запізниться на пару годин. Але для мешканців Гірки Полонки сто сьомий номер до Ківерців – це не просто транспорт, а справжній рятівний круг. Без нього дістатися до райцентру можна хіба що на таксі за чималі гроші або пішки через кілька годин дороги.

Навіщо потрібен маршрут

Гірка Полонка – типове село на Волині. Живуть тут переважно люди старшого віку, які всю життя провели на цій землі. Молодь подалася в міста, залишилися ті, кому тут дім і господарство. Ківерці для них – це як мала столиця, куди треба їхати за всім: до лікаря, за пенсією, на базар, оформити папери.

Відстань між селом і містом невелика – кілометрів п'ятнадцять, може трохи більше. Але без транспорту це стає проблемою. Пішки йти години три-чотири, на велосипеді швидше, та не кожен може накрутити таку відстань. Маршрутка залишається єдиним доступним варіантом для більшості.

Як побудований маршрут

Відправлення з центру Гірки Полонки – біля сільради чи магазину, де завжди є кілька бабусь на лавочці. Вони знають про маршрутку більше, ніж будь-який офіційний розклад. Далі автобус їде через кілька сіл, робить зупинки там, де є пасажири. Десь стоять нормальні павільйони, десь просто стовпчик, а десь і того немає – люди знають місце з досвіду.

Фініш у Ківерцях біля автостанції або в центрі. Звідти хто куди: на ринок, до поліклініки, в установи, або просто прогулятися містом.

Графік руху

Розклад – поняття умовне. Офіційно він десь існує, але ніхто не знає де саме. Табличка на зупинці давно вицвіла, в інтернеті інформації нема. Зазвичай автобус їздить три-чотири рази: вранці для робітників, удень для тих, хто по справах, увечері всі їдуть додому. У суботу більше рейсів через базар, у неділю менше.

Але це все орієнтовно. Маршрутка може з'явитися на півгодини раніше або на годину пізніше. Водій міг десь затриматися, заїхати по дорозі, просто не поспішати. Місцеві звикли – приходять завчасно і спокійно чекають. Найкращий спосіб дізнатися час – запитати в людей на зупинці або подзвонити водієві.

Ціна за проїзд

За дорогу від Гірки Полонки до Ківерців просять десь 30 гривень, може трохи більше-менше – як домовитеся з водієм. Якщо їдете неподалік – виходить дешевше. Платять готівкою, водій проходить салоном і збирає. Краще мати дрібні – розмінювати п'ятсотку ніхто не любить.

Пенсіонерам і дітям роблять знижку, іноді можуть провезти майже безкоштовно. Якщо водій знає, що людині зараз скрутно, може дозволити заплатити наступного разу. Така сільська взаємодопомога ще жива.

Транспорт і водії

Маршрутки старі – Богдани, ГАЗелі, Спрінтери, що відслужили в Європі та приїхали доживати на наших дорогах. Всередині потерті сидіння, латана обшивка, вікна, що погано відкриваються. Влітку спекота, взимку холод і протяги. Підвіска вбита ямами – після поїздки спина гуде.

Водії досвідчені, знають кожну яму напам'ять. Хтось веселий і балакучий, хтось мовчазний та буркотливий. Але всі возять людей день у день, що б не сталося.

Пасажири

Зранку їдуть працюючі – тихі, сонні, хтось дрімає. Удень пенсіонери – обговорюють погоду, здоров'я, новини, можна слухати і дізнаватися все про життя округи. Увечері маршрутка забита під зав'язку людьми з покупками – сумки, мішки, коробки.

Іноді весело, коли хтось розповідає смішну історію. Іноді напружено, якщо хтось п'яний або виникає конфлікт. Але зазвичай атмосфера спокійна – люди звикли їздити разом.

Якщо маршрутка не прийшла

Є варіанти: викликати таксі за 150-200 гривень, попросити підвезти знайомих, голосувати на дорозі, доїхати на велосипеді чи мотоциклі, або піти пішки. Останнє не найкраще, але іноді доводиться.

Поради тим, хто їде вперше

Приходьте раніше – краще почекати, ніж проґавити. Тримайте дрібні гроші при собі. Одягайтеся за погодою. Не соромтеся питати, де ваша зупинка. Не везіть величезний багаж. Будьте чемні – привітайтеся, подякуйте, поступіться місцем.

Основні проблеми

Немає чіткого розкладу – важко планувати день. Транспорт старий і ламається. У годину пік не протовпитися. Ніде дізнатися інформацію – ні сайту, ні додатку, навіть табличка на зупинці стерта. Місцеві просять владу щось зробити, але зміни йдуть повільно.

Що далі

Якщо автобуси зовсім виходитимуть з ладу, а пасажирів ставатиме менше – маршрут може закритися. Є надія, що влада допоможе перевізникам або хтось створить нормальний онлайн-сервіс з розкладом. Але поки це мрії.

Підсумок

Сто сьомий номер – це артерія, що тримає село зв'язаним з райцентром. Без нього багатьом просто нікуди дітися. Проблем купа, але автобус возить людей щодня. Це головне. Якщо їдете – готуйтеся до незручностей, але точно доберетеся. А може, навіть полюбите ці поїздки за їхню простоту.