Кожен, хто хоч раз намагався виїхати зранку з сорокового кварталу або дістатися зі спальних районів до обласної лікарні, знає, що луцький громадський транспорт — це окремий вид мистецтва, де гартується характер. Особливе місце в цьому міському колориті посідає легендарний автобус 57, який щодня зшиває докупи промислову зону на Карбишева, заклопотаний центр та тиху, майже курортну зону Боголюб. Цей маршрут — не просто лінія на карті, це щоденна Одіссея для сотень лучан, студентів, медиків та дачників. Якщо вам потрібно оперативно подолати шлях через усе місто, не витративши при цьому всі гроші світу на таксі, 57-ма стане вашим вірним, хоч подекуди й виснаженим супутником. У цій статті ми детально розберемо, як функціонує цей напрямок, чого чекати пасажирам та як оптимізувати свій час у дорозі.

Загальна інформація

Луцька міська маршрутка 57 — це один із тих стратегічних маршрутів, який з’єднує індустріальну околицю обласного центру із ближнім передмістям, що вже давно інтегрувалося у міське життя. Кінцевими точками є колишній завод КРЗ (вулиця Карбишева) та мальовниче село Боголюби, відоме своєю лікарнею та ставками. Офіційним перевізником на цьому напрямку виступає ТОВ "Транссіті" — компанія, яка вже не перший рік працює на ринку пасажирських перевезень Луцька та періодично оновлює свій автопарк відповідно до вимог міської ради.

Протяжність усього маршруту в один бік становить 15.95 кілометра. Це солідна відстань для міського автобуса, яка охоплює ключові транспортні артерії Луцька. Режим руху визначений як звичайний міський, хоча через виїзд за межі окружної дороги автобус частково виконує функції приміського сполучення. Періодичність перевезень є постійною — маршрут працює цілий рік, без сезонних перерв, оскільки пасажиропотік тут стабільний як у люті зимові морози, так і в лікувальну літню спеку. Кількість оборотних рейсів розрахована таким чином, щоб забезпечити оптимальний інтервал у години пік, коли люди поспішають на роботу чи навчання, та ввечері, коли місто поволі засинає.

Для багатьох жителів Боголюб та Зміїнця цей автобус — єдиний адекватний спосіб дістатися до цивілізації, не маючи власного автомобіля. З іншого боку, для мешканців 40-го кварталу чи району вулиці Конякіна це зручний варіант доїхати прямо до центру без зайвих пересадок. ТОВ "Транссіті" базує свої потужності за офіційною адресою реєстрації, забезпечуючи щоденний випуск машин на лінію, контроль технічного стану та медичний огляд водіїв перед виїздом, хоча у пасажирів деколи виникають сумніви щодо ідеальності цього контролю, про що ми поговоримо трохи нижче.

Маршрут і графік руху

Давайте детально пройдемося по зупинках, адже правильна орієнтація у просторі рятує від запізнень. Старт відбувається з великого транспортного хабу біля КРЗ на вулиці Карбишева. Нижче наведено детальний хронометраж та послідовність руху від початкової точки А до кінцевої Б, зафіксовані під час стандартного ранкового рейсу.

Початок руху від [272] КРЗ фіксується, наприклад, о 10:16. Автобус повільно рушає повз промислові корпуси і вже о 10:19 прибуває до зупинки [125222] вул. Корсака Івана. Тут часто сідають працівники довколишніх підприємств. Далі траєкторія веде до відомого культурно-розважального центру — о 10:21 автобус зупиняється на [357] Адреналін Сіті. Буквально за хвилину, о 10:22, пасажирів приймає [355] Центр зайнятості.

Далі починається щільна житлова забудова. О 10:24 жовтий чи зелений богданчик підкочує до зупинки [121] 40-й квартал. Це одне з місць, де спокій закінчується: салон починає активно заповнюватися. О 10:26 минаємо зупинку [148] На вимогу, де водій гальмує лише за наявності піднятої руки на узбіччі або сигналу з салону. О 10:27 автобус проїжджає повз колишнє [151] ДАІ, після чого о 10:28 слідує ще одна зупинка [152] На вимогу. О 10:29 пасажири виходять або заходять біля [154] Риббази, а вже о 10:31 автобус виїжджає на одну з головних магістралей району — [157] вул. Конякіна.

Наступна зупинка — стратегічна. О 10:33 автобус прибуває на [159] Автостанцію №1. Тут зазвичай відбувається серйозна ротація: виходять ті, хто приїхав з околиць і пересідає на міжміські рейси, а заходять приїжджі з інших районів Волині. О 10:35 маршрутка минає [160] Завокзальний ринок (або як кажуть у Луцьку — Ювілейний чи Старий ринок, хоча цей саме Завокзальний, де пахне свіжою городиною та кавою). Далі шлях лежить через освітні інституції: о 10:39 — [203] Школа №5, о 10:41 — [204] Автошкола. О 10:43 автобус виїжджає до одного з улюблених місць молоді — [208] Кінотеатр "Промінь".

Після "Променя" таймінг починає рахуватися короткими інтервалами, показуючи чистий час у дорозі між вузлами. Наступний етап — спуск до центру міста. Через 1 хвилину автобус проходить зупинку [125212] вул. Івана Франка, ще через хвилину (разом 2 хв від Променя) опиняється на [54] вул. Винниченка. Через 5 хвилин руху водій зупиняється у самому серці Луцька — [407] Готель "Україна". Звідси відкриваються шляхи в усі боки міста, тому тут салон зазвичай забивається "під зав’язку".

Рухаємося далі в бік вулиці Шевченка та Чернишевського. Через 6 хвилин від попереднього ключового орієнтира проїжджаємо [109820] вул. Заповітна. Важливий медичний пункт досягається за 9 хвилин — це [106841] Обласна дитяча лікарня, куди щодня їдуть матусі з малечею з усієї області. За 12 хвилин автобус проходить зупинку [106840] На вимогу, а за 13 хвилин прибуває на [430] вул. Чернишевського. Одразу за нею, на 15 хвилині — [429] Школа №13. Проминувши зупинку на 17 хвилині [426] На вимогу, автобус під’їжджає до індустріальних маркерів: 18 хвилина — [349] Завод продтоварів, 19 хвилина — [351] ТМ "Руна", відома своїми гострими соусами на всю країну. На 20 хвилині міська смуга остаточно поступається деревам на зупинці [124470] Лісництво.

Тепер автобус виїжджає за межі міста і прямує через приміські села. Через 4 хвилини після виїзду на цю ділянку минаємо [125448] с. Зміїнець. Далі починається рух безпосередньо до кінцевої мети: на 7 хвилині — [125443] вул. Садова, на 12 хвилині — чергова зупинка [125442] На вимогу, на 18 хвилині пасажири можуть вийти біля зупинки [125445] Крамниця, і нарешті автобус прибуває в кінцевий пункт нашої мандрівки — зупинку B [125447] с. Боголюби.

Час відправлення з початкового пункту (КРЗ) та час прибуття в кінцевий пункт (Боголюби) чітко розписані у внутрішніх графіках ТОВ "Транссіті". У середньому чистий час у дорозі від краю до краю становить близько 45-55 хвилин, залежно від заторів у районі готелю "Україна" та на вулиці Винниченка. Зворотний рейс — час відправлення з кінцевого пункту Боголюби до часу прибуття в початковий пункт на Карбишева — повторює цей же маршрут, але дзеркально, збираючи людей, які повертаються з обласної лікарні чи передмістя додому або на роботу. Графік руху передбачає перші рейси близько шостої ранку, а завершується робота маршруту орієнтовно о 21:00-22:00 вечора, хоча після восьмої вечора впіймати 57-му стає завданням підвищеної складності.

Вартість проїзду та оплата

Станом на сьогодні вартість проїзду в автобусі №57 становить 24 UAH. Для міських маршрутів Луцька це стандартний тариф, який враховує значну протяжність маршруту та виїзд за межі міської смуги до села Боголюби. Проте питання оплати тут має свої нюанси, про які варто знати кожному, хто не хоче опинитися в незручному становищі перед водієм чи контролерами.

У Луцьку вже кілька років як запроваджено безготівкову систему оплати в громадському транспорті. Пасажири мають використовувати:

* Електронні квитки (citycard);
* Банківські картки з безконтактною технологією;
* Смартфони з підтримкою Apple Pay або Google Pay через спеціальні валідатори, встановлені біля дверей автобуса.

Але життя диктує свої правила. Оскільки маршрутка 57 виїжджає в передмістя (Зміїнець, Боголюби), де далеко не всі літні люди мають сучасні смартфони чи пластикові картки CityCard, на цьому маршруті досі можна спостерігати певну дуальність. Офіційно пасажир зобов’язаний завалідувати свій проїзд при вході. Якщо ви цього не зробили, а на лінії з’явилася служба контролю, вам загрожує цілком реальний штраф у двадцятикратному розмірі від вартості квитка.

Проте на практиці, особливо ближче до кінцевої в Боголюбах, водії іноді заплющують очі на паперові гроші, приймаючи готівку "на кишеню", хоча це є порушенням правил перевезень. Від себе раджу: не ризикуйте своїми нервами та грошима. Купіть картку або розраховуйтеся телефоном. Це економить час, не відволікає водія під час руху по завантажених луцьких вулицях і позбавляє вас від задоволення вислуховувати невдоволене бурчання керманича, якому доводиться шукати решту з двохсот гривень. Крім того, варто пам’ятати про пільгові категорії пасажирів — пенсіонери, школярі та ветерани мають право на безкоштовний або частково оплачуваний проїзд за наявності відповідного персоніфікованого електронного квитка. Якщо ви забули картку вдома, жодні посвідчення в розгорнутому вигляді перед очима водія вас не врятують — система вимагає фіксації кожного пасажира.

Комфорт та умови перевезення

Скажімо чесно: якщо ви очікуєте від поїздки в 57-й маршрутці комфорту преміум-класу, то ви, мабуть, ніколи не їздили в українських міських автобусах середнього класу. Основу автопарку ТОВ "Транссіті" на цьому напрямку складають звичні для нашого ока автобуси марки "Богдан" або "Еталон", хоча останнім часом перевізник намагається випускати на лінію і більш сучасні, низькопідлогові машини європейського зразка.

Влітку в салоні цих автобусів панує особлива атмосфера. Якщо вам пощастить сісти в машину старого зразка, кондиціонера ви там не знайдете за жодні скарби світу. Увесь клімат-контроль тримається на двох відчинених люках у стелі та кватирках, з яких під час руху дме гаряче волинське повітря. Взимку ситуація протилежна: якщо водій не пошкодував палива і ввімкнув пічку — в салоні буде тепло, якщо ж вирішив зекономити — доведеться сидіти, застебнувшись на всі ґудзики, і дихати на шибку, щоб побачити свою зупинку через шар паморозі.

Сидіння в автобусах зазвичай обшиті жорсткою тканиною або дерматином. Їхній стан можна охарактеризувати як "бачили життя". Іноді можна натрапити на зламану спинку чи відірвану ручку, але загалом сидіти можна. Низькопідлогові моделі, які з’являються на маршруті, значно зручніші для мам із візочками та людей похилого віку, адже зайти туди з паличкою чи завезти дитячий транспорт набагато простіше, ніж штурмувати три високі сходинки старого "Богдана".

Окремий пункт комфорту — це заповненість салону. Якщо ви сідаєте на КРЗ або на кінцевій в Боголюбах, у вас є всі шанси зайняти зручне місце біля вікна і споглядати міські пейзажі. Але варто автобусу доїхати до 40-го кварталу чи Автостанції, як поняття особистого простору розчиняється в повітрі. У години пік (з 8:00 до 9:30 та з 17:00 до 19:00) 57-ма перетворюється на справжню рукавичку. Вам доведеться освоїти навички акробатики, щоб триматися за поручень однією рукою, а іншою захищати свій рюкзак чи сумку від випадкових поштовхів сусідів. Плавності ходу від цих машин теж чекати не варто: луцькі дороги хоч і ремонтуються, але стики, люки та лежачі поліцейські змушують пасажирів періодично підстрибувати на своїх місцях.

Проблеми та скарги пасажирів

Як і будь-який інший популярний маршрут громадського транспорту, 57-й автобус має свій чималий шлейф скарг від незадоволених лучан. Якщо почитати місцеві фейсбук-спільноти чи зазирнути у відгуки на картах, можна виділити кілька головних болісних точок, які найбільше дошкуляють пасажирам.

Перша і найголовніша проблема — це недотримання графіку руху, особливо у вечірній час. За документами автобуси мають курсувати з чітким інтервалом, але в реальності після 19:30 очікування 57-ї на зупинці біля готелю "Україна" чи кінотеатру "Промінь" може перетворитися на справжнє випробування для терпіння. Пасажири скаржаться, що водії іноді просто з’їжджають з маршруту раніше часу, мотивуючи це малим пасажиропотоком або технічними несправностями. Стояти на зупинці під дощем чи пронизливим вітром сорок хвилин — задоволення сумнівне, тому люди часто змушені кооперуватися і викликати таксі.

Друга біда — це поведінка деяких водіїв. Звісно, не можна рівняти всіх під одну гребінку, серед них є багато ввічливих та професійних людей, але "герої" парковок та словесних баталій трапляються регулярно. Хамство у відповідь на запитання про безготівкову оплату, паління прямо в кабіні під час руху (через що весь дим іде в салон), розмови по мобільному телефону без гарнітури, тримаючи кермо ліктем — це те, з чим пасажири стикаються ледь не щодня. Окреме обурення викликає іноді різке гальмування, через яке люди летять через увесь салон, наче кеглі в боулінгу.

Третя проблема стосується технічного стану самих машин. Скрип гальм, від якого закладає вуха, двері, що зачиняються з гуркотом старого радянського танка, обшарпаний салон — усе це не додає оптимізму під час поїздки. Також пасажири часто нарікають на те, що автобуси занадто брудні зсередини, особливо в дощову погоду, коли підлога перетворюється на суцільне болото, яке ніхто не прибирає протягом дня. Перевізник ТОВ "Транссіті" періодично отримує нагоняї від міського департаменту транспорту, але кардинальних змін, які б вирішили ці проблеми раз і назавжди, поки що не спостерігається.

Історія маршруту

Маршрут №57 з’явився на карті Луцька не вчора. Його історія тісно пов’язана з розвитком промислового потенціалу міста та розростанням житлових масивів на околицях. У радянські часи та в перші роки незалежності сполучення між КРЗ (заводом картонно-руберойдових виробів) та іншими районами забезпечувалося переважно великими автобусами типу Ікарус або ЛАЗ, проте вони ходили за іншими траєкторіями і часто не задовольняли потреб тих, кому потрібно було дістатися конкретно до лікарняного комплексу в Боголюбах.

Згодом, коли в Луцьку розпочався бум приватних маршрутних перевезень і на зміну великим автобусам прийшли юркі німецькі Т-1 та Т-2, а пізніше — вітчизняні "Богдани", транспортна мережа почала активно перекроюватися. Виникла гостра потреба зв’язати велику обласну дитячу лікарню на вулиці Шевченка та медичні заклади в Боголюбах з основними пасажирськими вузлами — Автостанцією №1 та Завокзальним ринком. Так на світ з’явився прототип сучасного 57-го маршруту.

За роки свого існування маршрут кілька разів змінював схему руху. Його то скорочували, то пускали в об’їзд через інші вулиці, намагаючись знайти оптимальний баланс між вигодою для перевізника та зручністю для пасажирів. Певний час цей напрямок вважався "золотою жилою", адже потік людей до обласних медичних установ ніколи не зменшувався. Конкуренція за цей маршрут між місцевими перевізниками була запеклою, тендери супроводжувалися скандалами та судовими засіданнями.

Зрештою, контроль над маршрутом отримало ТОВ "Транссіті". З приходом цього оператора відбулася певна легалізація та стандартизація: автобуси перефарбували у визначені містом кольори, встановили GPS-трекери, що дозволило відстежувати їх у режимі онлайн через мобільні додатки, та впровадили згадану систему електронного квитка. Незважаючи на всі модернізації, дух старої луцької маршрутки з її неповторною атмосферою все ще живий у кожному куточку 57-го автобуса.

Альтернативи маршруту

Якщо ви прийшли на зупинку, подивилися на годинник і зрозуміли, що 57-ма маршрутка вирішила сьогодні влаштувати собі незаплановану відпустку, не варто панікувати. Луцьк — місто хоч і не маленьке, але транспортна мережа тут дублюється досить непогано, тому завжди можна знайти альтернативні варіанти, як дістатися до потрібного місця, нехай навіть із пересадками або невеликою прогулянкою пішки.


Для тих, кому потрібно дістатися саме з кінця в кінець — з Карбишева до Боголюб — прямої повноцінної альтернативи без пересадок майже немає. Вам доведеться або сідати на будь-який транспорт до центру (наприклад, на тролейбус чи 22-гу маршрутку), доїжджати до готелю "Україна" чи вулиці Шевченка, а вже там пересідати на інші автобуси, що прямують у бік Зміїнця чи Боголюб. Це, звісно, подвоює витрати на проїзд (замість 24 гривень ви викладете всі 48), але коли час підтискає, вибору не залишається. Для власників автомобілів чи любителів двоколісного транспорту шлях через Володимирську чи Ковельську вулиці може бути навіть швидшим, оскільки дозволяє оминути хронічні затори на Винниченка.

Відгуки та думки пасажирів

Щоб картина була максимально об’єктивною, варто послухати тих, для кого 57-й автобус є щоденною рутиною. Думки пасажирів розділилися на два табори: одні сприймають цей маршрут як неминуче зло, інші — дякують долі, що він взагалі існує.

Ось що каже пані Марія, пенсіонерка, яка часто їздить до Боголюб на лікування:

> "Для мене ця маршрутка — єдиний порятунок. Живу на Конякіна, ноги вже не ті, щоб бігати з пересадками. Сіла собі тихенько біля автостанції і їду прямо до лікарні. Звісно, буває важко залізти, коли автобус повний, і водії іноді кричать, щоб швидше рухалися, але що поробиш — робота в них така нервова. Головне, щоб ходила справно, бо таксі мені з моєю пенсією точно не по кишені".

Зовсім іншої думки молодий програміст Олексій, який мешкає в районі 40-го кварталу:

> "Намагаюся уникати 57-ї всіма можливими способами. Це якийсь телепорт у минуле. Влітку там можна втратити свідомість від духоти, бо вікна ледь відчиняються, а пасажирів набивається стільки, що дихати нічим. Графік — це взагалі лотерея. Можна простояти вечірком пів години, замерзнути як цуцик, а потім плюнути і викликати болт чи убер. Перевізнику треба серйозно оновити ці розвалюхи на нормальні великі автобуси з кондиціонерами, ми ж ніби в Європу йдемо, а їздимо в якихось залізних коробках за 24 гривні".

Своїми спостереженнями ділиться і студентка Олена, яка щодня їздить до центру на навчання:

> "Мені подобається, що маршрут проходить через Промінь та Центр, це дуже зручно. Оплата карткою працює нормально, приклала телефон до валідатора — і спокійний. Але бісить, коли водії починають влаштовувати перегони з іншими маршрутками на Винниченка, щоб першими забрати пасажирів на зупинці. Так гальмують, що летиш через увесь салон. Треба якось акуратніше їздити, вони ж людей везуть, а не мішки з бульбою".

Як бачимо, скільки людей — стільки й думок. Маршрутка 57 Луцьк залишається складним, суперечливим, але абсолютно незамінним елементом міської інфраструктури. Вона відображає всі реалії сучасного українського міста: з його прагненням до цифровізації та безготівкового розрахунку з одного боку, та старими зношеними автобусами і людським фактором — з іншого. Збираючись у дорогу цим маршрутом, озбройтеся зарядом бадьорості, перевірте баланс на своїй CityCard і будьте готові до справжньої, живої мандрівки волинськими вулицями.